Це ж як треба було красти у самих себе, щоб через 25 років жебрати у МВФ! - Olena Ksantopulos

Зараз напишу дивний пост. Дивилася одним оком якусь там передачу на ZIKe. Думала про своє. І раптом Андрій Новак каже цікаву річ. Я не знала. Коли розвалився СРСР в 1991 році, ООН зробила оцінку всіх 15 республік, які стали колишніми. Оцінювали за різними параметрами. В тому числі, і економічним. Так ось, на момент розвалу, економіка України оцінювалася як 7-а в світі! Економка Росія була п'ятою. Це ж як треба було красти у самих себе, щоб через 25 років жебрати у МВФ! Це як треба було постаратися всім п'яти вибачте на слові президентам, щоб не велич України кріпити і просувати, а триматися виключно за наше колоніальне минуле, прогинаючись під військову російську базу в Криму, під російського міністра оборони і здачу національних інтересів уздовж і поперек! Це як треба було постаратися, щоб обвалити національну валюту майже втричі, убивши бізнес і зубожілий народ!
Це яку совість треба мати, щоб Мартиненко, який обікрав країну на 17 млн. Доларів, відпустити під кругову поруку сганьбівшіх себе міністрів і депутатів, а хлопця, який розірвав портрет президента-корупціонера і брехуна, тримати за гратами кілька років! Ні, про яку совісті я говорю? Цього поняття для нашої влади просто не існує. Його нема. Нас, народу, для них теж немає. Вони ведуть себе так, як ніби вони одні у ванній кімнаті. Вони роздягаються, миються, випорожнюються, сверблять, сношаются і все так, як ніби одні. Нас вони в упор не бачать! Тому і відбуваються такі неподобства, як сьогодні з Мартиненком.
Ми для них всього лише проблеми з раскраденним пенсійним фондом. Ми для них ті, хто повинен звільнити землю і скоріше виїхати або померти ... Так що ж ми за країна така ?! Ні, країна велика, це однозначно. Що ж ми за народ такий? Чому у нас ніяк з величчю не виходить? На рівні народу ми можемо піднятися до недосяжних духовних висот, а на рівні влади, яку обираємо, тут же опиняємося в самій бруду ...
Тут дехто каже, що справа в мові. Як тільки заговоримо все по- українськи, так і все відразу стане на свої місця. Ні, мова це тільки одна зі складових. Як щодо нашої гідності? Нашої єдності, в незалежності від того, якою мовою ми говоримо? Нашого несприйняття цієї поганої влади, вже практично угробив України? Як щодо того, щоб усвідомити себе, нарешті, не слабкими і нездатними, віддали Крим без єдиного пострілу, плазунами постійно в мінському і нормандському форматах, а сильними і самостійними?